Це питання потребує особливої уваги, оскільки на практиці наявність сестри нерідко стає аргументом військової частини для відмови у звільненні військовослужбовця, який здійснює постійний догляд за близьким родичем.

Але тут важливо розмежувати три різні поняття:

  • Юридична наявність сестри — факт родинного звʼязку, підтверджений документами.
  • Фактична можливість здійснювати догляд — чи має сестра реальну можливість забезпечувати постійний догляд.
  • Реальне здійснення догляду — хто фактично доглядає за людиною, яка цього потребує.

Сам по собі факт наявності сестри ще не дає повної відповіді на питання про право військовослужбовця на звільнення.

Що передбачає закон

Основна норма — стаття 26 Закону України «Про військовий обовʼязок і військову службу».

Під час дії воєнного стану військовослужбовець, який проходить службу за призовом під час мобілізації, може бути звільнений за сімейними обставинами.

Зокрема, абзац 13 пункту 3 частини 12 статті 26 передбачає право на звільнення у звʼязку з необхідністю постійного догляду за одним із батьків або батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови:

  • відсутності інших членів сімʼї першого або другого ступеня споріднення;
  • або якщо такі члени сімʼї самі потребують постійного догляду за відповідним медичним висновком.

Окрема підстава передбачена для постійного догляду за членом сімʼї другого ступеня споріднення з інвалідністю I або II групи, за аналогічних умов щодо відсутності інших родичів або їхньої потреби в постійному догляді. Детальніше про умови такого звільнення — у статті «Звільнення з військової служби по догляду за родичем другого ступеня споріднення».

Тож варто дослідити судову практику.

Військовослужбовець просив звільнити його зі служби, щоб доглядати за рідною сестрою з інвалідністю II групи, яка не здатна самостійно себе обслуговувати. Однак військова частина відмовила: у жінки є ще одна рідна сестра, яка, на думку командування, може забезпечити догляд. При цьому інша сестра сама постійно доглядає за власною дитиною з інвалідністю.

Спір дійшов до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Чи достатньо самої наявності іншого близького родича, щоб відмовити військовому у звільненні, якщо цей родич фактично не може здійснювати догляд? Суд оцінив сімейні обставини та залишив у силі рішення, яким відмову військової частини визнано протиправною, а командування зобовʼязано звільнити чоловіка з військової служби.

Обставини справи

Як встановили суди, чоловік проходить військову службу за призовом під час мобілізації. 1 грудня 2025 року він звернувся до командира військової частини з рапортом про звільнення через сімейні обставини, посилаючись на необхідність постійного догляду за рідною сестрою з інвалідністю II групи.

Сестра військовослужбовця потребує постійного стороннього догляду та не здатна до самообслуговування. Ці обставини підтверджувалися медичними документами.

Чоловік пояснював, що фактично є єдиною особою, яка може забезпечувати необхідний догляд. Батьки померли ще у 1997 році. До мобілізації він проживав разом із сестрою та її дітьми, утримував сестру й постійно допомагав їй.

Водночас у родині є ще одна рідна сестра. Однак вона проживає окремо, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та здійснює постійний догляд за власною дитиною з інвалідністю. За твердженням позивача, через ці обставини вона обʼєктивно не може взяти на себе ще й постійний догляд за сестрою.

Попри це, військова частина відмовила чоловікові у звільненні.

У листі від 9 грудня 2025 року командування повідомило, що з поданих документів вбачається наявність у жінки з інвалідністю ще одного члена сімʼї другого ступеня споріднення — рідної сестри.

При цьому документи не підтверджували, що інша сестра сама потребує постійного стороннього догляду. Саме це військова частина вважала підставою для відмови у задоволенні рапорту.

Не погодившись із таким рішенням, військовослужбовець звернувся до суду з вимогою визнати відмову протиправною та зобовʼязати військову частину звільнити його зі служби.

2 березня 2026 року Волинський окружний адміністративний суд задовольнив позов. Суд визнав дії військової частини протиправними та зобовʼязав звільнити чоловіка через відповідні сімейні обставини.

Військова частина оскаржила це рішення.

В апеляційній скарзі командування наполягало, що позивач не довів відсутності в іншої сестри обʼєктивної можливості здійснювати догляд. На думку відповідача, не було підтверджено обставин, які б настільки обмежували її пересування, можливість розпоряджатися власним часом і виконувати додаткові обовʼязки, що унеможливлювали б догляд за сестрою.

Військова частина також посилалася на правову позицію Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №380/16966/24.

Що встановив апеляційний суд

Восьмий апеляційний адміністративний суд насамперед звернув увагу на законодавчі умови звільнення військовослужбовців через сімейні обставини.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обовʼязок і військову службу», під час воєнного стану військовослужбовці, призвані під час мобілізації, можуть бути звільнені через сімейні обставини або інші поважні причини, визначені частиною дванадцятою цієї статті, якщо вони не висловили бажання продовжувати службу.

Абзац 14 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 передбачає звільнення у звʼязку з необхідністю постійного догляду за членом сімʼї другого ступеня споріднення, який має інвалідність I або II групи, за умови відсутності інших членів сімʼї першого та другого ступенів споріднення або якщо такі особи самі потребують постійного догляду, підтвердженого відповідними медичними документами.

У цій справі не було спору щодо наявності в рідної сестри позивача інвалідності II групи.

Відповідний статус підтверджувався витягом із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 24 липня 2025 року.

Крім того, висновком лікарсько-консультативної комісії Рожищенського центру первинної медико-санітарної допомоги від 30 вересня 2025 року встановлено, що жінка потребує постійного стороннього догляду та не здатна до самообслуговування.

Апеляційний суд також зауважив, що військова частина не встановила неповноти або недостатності документів, поданих військовослужбовцем відповідно до вимог Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони №170.

Єдиною підставою відмови була наявність іншої рідної сестри, яка сама не потребує постійного догляду.

Саме цю обставину суд і мав оцінити.

Матеріали справи підтверджували, що інша сестра військовослужбовця постійно доглядає за своєю дитиною 2009 року народження, яка має інвалідність. На підтвердження цього було надано відповідний медичний висновок.

Крім того, суд дослідив акт обстеження матеріально-побутових умов від 20 жовтня 2025 року.

Згідно з цим документом, до призову на військову службу позивач фактично проживав із сестрою, яка потребує допомоги, та її дітьми, утримував сестру й здійснював догляд за нею.

В акті також зазначено, що на момент обстеження відсутні інші особи, які зобовʼязані та можуть забезпечувати такий догляд.

Чому наявність іншої сестри не стала перешкодою для звільнення

Визначальним для вирішення спору стало тлумачення передбаченої законом умови щодо відсутності інших членів сімʼї, які можуть здійснювати догляд за людиною з інвалідністю.

Апеляційний суд звернувся до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27 лютого 2025 року у справі №380/16966/24.

Верховний Суд розʼяснив, що відсутність інших членів сімʼї першого чи другого ступеня споріднення означає реальну відсутність осіб, які фактично могли б забезпечити постійний догляд.

При цьому юридична наявність родича не завжди означає його фактичну спроможність здійснювати такий догляд.

Як приклади обʼєктивних обставин, що можуть унеможливлювати догляд, Верховний Суд навів перебування в полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо.

Отже, поняття відсутності іншого члена сімʼї охоплює не лише випадки, коли такого родича фізично немає, але й ситуації, коли він з обʼєктивних причин не може виконувати відповідні обовʼязки.

Застосовуючи цей підхід до обставин справи, Восьмий апеляційний адміністративний суд зазначив, що інша сестра позивача хоча й формально є членом сімʼї другого ступеня споріднення для жінки з інвалідністю, однак сама постійно доглядає за власною дитиною з інвалідністю.

На переконання суду, така обставина обʼєктивно унеможливлює здійснення нею постійного догляду за сестрою.

Тому юридична наявність ще однієї сестри в цій конкретній ситуації не означає наявності іншої особи, яка фактично спроможна забезпечити необхідний догляд.

Таким чином, апеляційний суд виходив із того, що для вирішення питання про звільнення важливо враховувати не лише формальну наявність близьких родичів, а й їхню реальну можливість здійснювати постійний догляд.

Суд наголосив, що інше тлумачення законодавчої норми могло б призвести до ситуації, коли особа з інвалідністю, яка потребує допомоги, фактично залишиться без догляду близької людини.

Крім того, колегія суддів врахувала принцип тлумачення закону на користь особи — in dubio pro persona або in dubio pro homine.

Цей принцип передбачає, що в разі обґрунтованих сумнівів щодо тлумачення законодавчої норми слід надавати перевагу інтерпретації, яка забезпечує захист прав та інтересів людини. Водночас він не означає можливості ігнорувати закон.

У цьому контексті апеляційний суд також послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 січня 2024 року у справі №240/4894/23.

На думку колегії суддів, умову щодо відсутності інших членів сімʼї першого та другого ступенів споріднення необхідно розуміти з урахуванням обʼєктивної можливості таких осіб забезпечити постійний догляд.

В іншому випадку не буде досягнуто мети відповідної законодавчої гарантії — забезпечення необхідного догляду за людиною, яка його потребує.

Чому суд визнав відмову військової частини протиправною

Апеляційний суд окремо звернув увагу на обовʼязок субʼєкта владних повноважень доводити правомірність своїх рішень і дій.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності субʼєктів владних повноважень саме відповідач повинен довести правомірність оскаржуваного рішення або дії.

При цьому недостатньо лише послатися на правову норму. Субʼєкт владних повноважень має також підтвердити фактичні обставини, з якими закон повʼязує можливість ухвалення відповідного рішення.

У розглянутій справі військова частина обґрунтувала відмову наявністю іншої сестри, але, за висновком суду, не довела правомірності такої відмови з урахуванням усіх істотних обставин.

Зокрема, не було належним чином враховано, що інша сестра здійснює постійний догляд за власною дитиною з інвалідністю і через це фактично не може забезпечувати необхідний догляд за сестрою.

Тому апеляційний суд погодився з висновком першої інстанції, що відмова військовослужбовцю у звільненні через сімейні обставини була протиправною.

Що вирішив суд

За результатами перегляду справи №140/16663/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що Волинський окружний адміністративний суд правильно встановив фактичні обставини та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи військової частини не спростували висновків суду першої інстанції та не стали підставою для скасування його рішення.

Апеляційну скаргу військової частини залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 2 березня 2026 року — без змін.

Таким чином, залишилося чинним рішення, яким відмову військової частини визнано протиправною та зобовʼязано звільнити військовослужбовця зі служби через необхідність постійного догляду за рідною сестрою з інвалідністю II групи.

Постанова апеляційного суду набрала законної сили з дати її прийняття. Вона не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини пʼятої статті 328 КАС України.

Підсумок

Наявність у родині ще одного близького родича сама по собі не позбавляє військовослужбовця права на звільнення для догляду за особою з інвалідністю. Вирішальним є те, чи може цей родич фактично забезпечити постійний догляд.

У цій справі позицію військовослужбовця підтвердили документи:

  • витяг із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи — про інвалідність II групи сестри;
  • висновок ЛКК про те, що сестра потребує постійного стороннього догляду і не здатна до самообслуговування;
  • медичний висновок про інвалідність дитини, за якою доглядає інша сестра;
  • акт обстеження матеріально-побутових умов, у якому зазначено, що інших осіб, які можуть забезпечувати догляд, немає.

Обовʼязок довести правомірність відмови лежить на військовій частині (ст. 77 КАС України). Кожна ситуація індивідуальна: від складу родини та документів залежить, як діяти. Якщо командування відмовило у звільненні лише через формальну наявність родичів, адвокат допоможе зібрати докази й оскаржити відмову.