Зникнення військовослужбовця безвісти під час виконання бойового завдання — важке випробування для його родини. Окрім невизначеності щодо долі близької людини, рідні нерідко стикаються з юридичними питаннями, які потребують вирішення: оформлення спадщини, врегулювання майнових відносин, реалізація передбачених законом прав членів сімʼї.

Одне з найпоширеніших запитань у таких ситуаціях: чи потрібно чекати два роки, перш ніж звертатися до суду із заявою про оголошення військовослужбовця померлим?

Ні, чекати два роки обовʼязково не потрібно. За наявності передбачених законом підстав суд може оголосити особу померлою до спливу цього строку, але не раніше ніж через шість місяців.

Розглянемо, що передбачає законодавство України, як правильно обчислюється шестимісячний строк, які докази необхідно підготувати та на що звертає увагу Верховний Суд під час розгляду таких справ.

Що передбачає законодавство: два роки чи шість місяців?

Основною нормою, яка регулює питання оголошення фізичної особи померлою, є стаття 46 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої цієї статті фізична особа, яка пропала безвісти у звʼязку з воєнними діями або збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій.

Водночас законодавець передбачив важливий виняток:

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу дворічного строку, але не раніше спливу шести місяців.

Отже, дворічний строк не є обовʼязковим періодом очікування для кожної родини зниклого військовослужбовця.

Якщо обставини зникнення свідчать про високу ймовірність загибелі особи, а зібрані докази дають суду підстави для відповідного висновку, родина може звернутися із заявою про оголошення її померлою після спливу шестимісячного строку.

При цьому важливо розуміти: шість місяців — це найраніший можливий строк для такого звернення за наявності відповідних обставин, а не гарантія задоволення заяви судом.

Від якої дати обчислюються шість місяців?

Це одне з найважливіших питань, оскільки поширеною помилкою є автоматичне обчислення шестимісячного строку від дати, коли військовослужбовця офіційно визнали зниклим безвісти, або від дати отримання родиною відповідного сповіщення.

Насправді визначальне значення мають обставини та місце ймовірної загибелі військовослужбовця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 надала важливе розʼяснення щодо застосування частини другої статті 46 ЦК України.

Суд дійшов висновку, що шестимісячний строк необхідно обчислювати:

  • Від дня закінчення активних бойових дій на території, де особа могла загинути. Якщо військовослужбовець зник під час бойових дій на конкретній території, початок відліку повʼязується не автоматично з датою його зникнення, а з днем закінчення активних бойових дій у відповідному місці.
  • Від дня настання події, внаслідок якої могла загинути особа. Це стосується ситуацій, коли подія була наслідком воєнних дій, але відбулася поза територією ведення активних бойових дій. Наприклад, у разі ракетного удару по обʼєкту, де перебувала людина.

Таким чином, для визначення можливості звернення до суду необхідно встановити не лише дату зникнення військовослужбовця, а й місце та обставини події, під час якої він міг загинути.

Окремо слід враховувати, що подальша тимчасова окупація території, на якій раніше завершилися активні бойові дії, сама по собі не змінює початку обчислення шестимісячного строку.

У цій же справі Велика Палата Верховного Суду наголосила, що поняття закінчення воєнних дій у контексті цієї норми не означає припинення або скасування воєнного стану на всій території України.

Це має особливе значення для родин військовослужбовців, які зникли під час бойових дій на територіях, що згодом були тимчасово окуповані.

Чи означає сплив шести місяців, що суд обовʼязково оголосить військовослужбовця померлим?

Ні. Самого спливу встановленого законом строку недостатньо.

Під час розгляду справи суд повинен встановити, чи існують обставини, які дають достатні підстави припускати загибель особи.

Інакше кажучи, суд оцінює не лише тривалість відсутності відомостей про місце перебування військовослужбовця, а й усю сукупність обставин його зникнення.

Зокрема, значення можуть мати:

  • обставини виконання військовослужбовцем бойового завдання;
  • місце, де він востаннє перебував або виконував завдання;
  • інформація про бойове зіткнення, обстріл, ракетний удар чи іншу небезпечну подію;
  • відомості про зникнення військовослужбовця під час виконання бойового завдання;
  • результати службового розслідування військової частини;
  • інформація про проведення пошукових заходів та їх результати;
  • відсутність відомостей про подальше місце перебування особи.

Важливо, щоб докази не суперечили один одному та в сукупності давали можливість зробити обґрунтоване припущення про смерть людини.

Що говорить Верховний Суд?

У постанові від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22 Верховний Суд звернув увагу на необхідність надання належних і допустимих доказів, які підтверджують обставини зникнення особи та дають підстави припускати її загибель.

Суд зазначив, що самого твердження заявника про ймовірну смерть недостатньо. Необхідно підтвердити обставини, які стали причиною зникнення, а також вжиття заходів для встановлення місця перебування людини.

Цей висновок важливий для розуміння того, що успіх справи залежить не тільки від спливу шестимісячного строку, а й від належної підготовки доказової бази.

Які документи необхідно підготувати для звернення до суду?

Справи про оголошення фізичної особи померлою розглядаються судами в порядку окремого провадження.

Порядок їх розгляду визначений статтями 305–309 Цивільного процесуального кодексу України.

Для звернення до суду необхідно підготувати заяву, у якій потрібно зазначити мету оголошення особи померлою та обставини, що підтверджують її зникнення за обставин, які загрожували смертю або дають підстави припускати загибель.

Залежно від конкретної ситуації доказами можуть бути:

1. Документи, що підтверджують родинні відносини:

  • свідоцтво про шлюб;
  • свідоцтво про народження дітей;
  • свідоцтво про народження заявника або інші документи, які підтверджують родинний звʼязок.

2. Документи щодо проходження військової служби та обставин зникнення:

  • сповіщення сімʼї про зникнення військовослужбовця безвісти;
  • довідка військової частини про обставини зникнення;
  • витяг із наказу або інші документи щодо проходження військової служби;
  • матеріали службового розслідування;
  • рапорти командирів та інші документи, які містять інформацію про виконання бойового завдання.

3. Документи, що підтверджують пошукові заходи:

  • відповіді військової частини на звернення родичів;
  • інформація про результати розшуку;
  • відповіді уповноважених державних органів;
  • інші документи, які підтверджують вжиття заходів для встановлення місця перебування військовослужбовця.

4. Додаткові докази обставин зникнення:

  • письмові пояснення або показання свідків;
  • документи щодо обставин бойового зіткнення чи обстрілу;
  • інші матеріали, які підтверджують ймовірність загибелі військовослужбовця.

Наведений перелік не є вичерпним. Які саме документи необхідні, визначається з урахуванням конкретних обставин зникнення.

Особливу увагу слід приділити отриманню документів від військової частини. Саме вони нерідко містять інформацію про останнє відоме місце перебування військовослужбовця, характер бойового завдання та обставини, за яких із ним було втрачено звʼязок.

Куди подавати заяву та що в ній зазначати?

Відповідно до статті 305 ЦПК України заява про оголошення фізичної особи померлою може бути подана до суду:

  • за місцем проживання заявника;
  • за останнім відомим місцем проживання або перебування особи, місцеперебування якої невідоме;
  • за місцезнаходженням майна такої особи.

Тобто родина не обовʼязково повинна звертатися до суду за місцем проходження військової служби або за місцем, де військовослужбовець зник безвісти.

У заяві необхідно чітко викласти:

  • Хто звертається до суду та ким заявник доводиться військовослужбовцю.
  • Коли та за яких обставин військовослужбовець зник безвісти.
  • Де саме могла відбутися подія, внаслідок якої настала його загибель.
  • Які заходи вживалися для встановлення місця перебування особи та якими є їх результати.
  • Чому наявні обставини дають підстави припускати смерть військовослужбовця.
  • З якою метою необхідно оголосити особу померлою.

Важливо не обмежуватися загальним посиланням на те, що військовослужбовець зник під час війни. Необхідно побудувати послідовний виклад обставин, який дозволить суду встановити звʼязок між місцем, часом, характером події та ймовірною загибеллю людини.

З якої дати особа вважається померлою?

Це питання має не лише формальне, а й важливе практичне значення.

За загальним правилом частини третьої статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду.

Однак закон передбачає виняток: якщо особа зникла за обставин, що загрожували їй смертю, або у звʼязку з воєнними діями чи збройним конфліктом, суд може оголосити її померлою від дня її вірогідної смерті.

Тобто суд може визначити датою смерті не день ухвалення рішення, а дату події, під час якої військовослужбовець, імовірно, загинув.

Для цього необхідно, щоб матеріали справи дозволяли встановити таку дату.

Наприклад, якщо є документи військової частини, відповідно до яких військовослужбовець зник безвісти під час виконання бойового завдання конкретного числа, а обставини свідчать про його ймовірну загибель саме в цей день, заявник може просити суд оголосити його померлим від дати вірогідної смерті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 також було наголошено на важливості визначення дати смерті в резолютивній частині судового рішення.

Тому під час підготовки заяви цьому питанню необхідно приділити окрему увагу.

Які правові наслідки має оголошення військовослужбовця померлим?

Відповідно до статті 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Зокрема, судове рішення є підставою для державної реєстрації смерті та оформлення відповідних документів.

Після набрання рішенням законної сили виникають юридичні підстави для вирішення низки питань, зокрема:

  • оформлення спадкових прав;
  • визначення правового статусу членів сімʼї;
  • вирішення майнових питань, повʼязаних зі смертю особи;
  • звернення за передбаченими законодавством виплатами та іншими видами соціального забезпечення за наявності відповідних підстав.

Водночас необхідно враховувати, що оголошення особи померлою саме по собі не означає автоматичного призначення будь-якої конкретної державної виплати. Для її отримання потрібно окремо перевірити передбачені законодавством умови, коло отримувачів та необхідні документи.

Також частина друга статті 47 ЦК України встановлює важливе обмеження: спадкоємці особи, оголошеної померлою, не мають права відчужувати протягом пʼяти років нерухоме майно, яке перейшло до них у спадщину. Нотаріус накладає на таке майно заборону відчуження.

Підсумок

Родинам військовослужбовців, які зникли безвісти під час виконання бойових завдань, не завжди потрібно чекати два роки для звернення до суду.

Частина друга статті 46 Цивільного кодексу України дозволяє оголосити особу померлою раніше — після спливу щонайменше шести місяців, якщо конкретні обставини справи дають для цього достатні підстави.

Водночас важливо правильно визначити початок перебігу цього строку, зібрати документи, які підтверджують обставини зникнення, та обрати належний спосіб судового захисту.

Кожна така справа індивідуальна. Саме тому перед зверненням до суду необхідно проаналізувати обставини зникнення військовослужбовця, наявні документи та актуальну судову практику, щоб визначити можливість і перспективи оголошення його померлим.